The Witcher 3: Wild Hunt Remastered · Олія проти трупоїдів · Речі

Створює ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Інгредієнти ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Ефективні засоби · Я думав, то купа зогнилого м’яса. Дивлюсь, а воно ворушиться! – Тібо з Боклера Паршивці — це двоюрідні брати зогнильців, але кремезніші. Тіла цих огидних, дещо подібних до людей створінь покриті гнилою шкірою. Там, де її шматки відпадають, видно ще гниліші м’язи, які кріпляться до міцного й гнучкого скелета. Паршивці харчуються лише старими гнилими трупами, тож полюбляють нишпорити в закинутих катівнях, на занедбаних цвинтарях і старих бойовищах. Вони дуже агресивні й попри те, що харчуються лише трупами, на живих зазвичай теж кидаються. Тому тим, хто мандрує поряд із такими місцями, варто бути вкрай обачними.

Ефективні засоби · Що допоможе захиститися від плямистого віхта? Не галасуйте й дайте йому спокій. – уривок із трактату Родеріка Ґіліґана про плямистих віхтів. Плямистий віхт — це підвид віхта, який відьмаки вщент винищили. Вони були більшими, ніж віхти звичайні, а назву отримали завдяки численним плямам і підшкірним крововиливам. Плямисті віхти здебільшого оселялися на занедбаних цвинтарях і в глушині, однак інколи на них можна було натрапити в покинутих людських оселях. Там вони займалися найулюбленішою віхтівською справою: готували варива зі своїх виділень. Якщо його не турбували, плямистий віхт нікого не чіпав. Однак, відчуваючи загрозу, віхти ставали дуже небезпечними. У холодну пору року й тоді, коли температура опускається надто низько, вони впадали в тривалий сон, що робило їх легкою здобиччю. Відьмаки знайшли дієвий спосіб долати плямистих віхтів навіть у періоди їхньої активності. Він передбачав обережне застосування знаку ірден. Принаймні так стверджується у відьмацьких джерелах.

Ефективні засоби · Кажуть, мерці люблять тишу. Не знаю, що там люблять мерці, а от віхти — безумовно. – Генріх фон Ґротт Хоч віхти на вигляд моторошні й загрозливі, не варто наближатися до них зі зброєю і нападати без причини. Якщо їх не чіпати, то віхти не становлять особливої небезпеки — цим створінням значно цікавіше готувати в казанах свої мерзенні варива. Здебільшого вони селяться поряд зі стародавніми місцями поховань, однак інколи їх помічають і на новіших цвинтарях, і поряд з масовими захороненнями. Віхти проводять зими в стані летаргії, що дуже нагадує людський сон. Живуть вони виключно усамітнено — їх фактично ніхто не бачив у зграях. Однак відчувши загрозу для своєї території (а щоб віхт цю загрозу відчув, достатньо лише ступити на його територію), віхти стають небезпечними ворогами, що можуть відректися від самітництва й покликати на поміч інших чудовиськ.

Ефективні засоби · Альґуль — то, по суті, такий крутий ґуль. — Ярпен Зіґрін, краснолюдський воїн Альґулі відрізняються від простих ґулів розміром, силою, забарвленням, а також, що найважливіше, розумом. Ґулі й гробачі — це примітивні створіння, нездатні спланувати навіть найпростішу засідку, тоді як альґулі та інші їхні родичі (такі як цвинтарники) здатні продумувати свої дії наперед, що робить їх значно небезпечнішими.

Ефективні засоби · Прийдуть ґулі уночі, Цап тебе — та й у корчі! Вигулькнеш ти, небораче, В ґулячому гуляші! — Дитячий віршик Ґулів і гробачів доволі тяжко описати. Частково вони нагадують людей, та в цілому є живим запереченням усього людського. Вони мають руки, як у людей, однак пересуваються на чотирьох, мов пси чи борсуки. І хоч їхні обличчя й скидаються на людські, шукати в них якогось співчуття, розсудливості чи бодай крихти свідомості — марна справа. Єдине, що ними керує, — невситимий голод до свіжої людської плоті.

Ефективні засоби · Та ясно, що смердить. А ти думав, що їх звуть зогнильцями, бо від них пахне трояндами? — Весемір, відьмак зі школи Вовка Зогнильці нагадують ходячі трупи людей без шкіри, які вже почали розкладатися. Їхню присутність видає нестерпний гнилий сморід, від якого вони й отримали свою назву. Пожирачі — особливо небезпечний підвид зогнильців, який вирізняється невситимим апетитом до людської плоті.

Ефективні засоби · Хтось тут щось варить. Це ж... стегнова кістка... дитини. — Ґеральт із Ривії

Ефективні засоби · Обережно, пане, у мочарах шось завелося. Хто в туман зайде — домів уже не вернеться! — Леслав, копач торфу

Ефективні засоби · Я за життя якого тільки бридоття не бачив: мурени, міноги, плавунці... Але такого — ніколи! — Б’єрґ, корабельник з Кер-Трольде

Ефективні засоби · Біля води мусиш бути тихо. По-перше, щоб не відлякати рибу. По-друге, щоб не привабити утопців. — Яннек із Блавікена, рибалка Утопець з вигляду скидається на витягнутий зі ставка труп. У нього хворобливе синювате або зеленувате забарвлення, з кожної пори сочиться слиз і гній, і він нестерпно тхне гниллю. Тому багато хто вважає, що утопці, як і їхні небезпечніші родичі (водяники, багнюки та топельці), постають із тіл тих, хто втопився в мілких водах: заблукалих мандрівників, що забрели в багно, дітей, котрі заплили задалеко від берега, або ж у випадку водяників — захмелілих селян, що збилися з уторованої стежки на болоті.

Ефективні засоби · Якщо ніч застане тебе на мочарах, не ворушися й чекай світанку, хоч би й довелося стояти по пояс у воді, а в штани лізтимуть п’явки. І найголовніше, якщо побачиш світло в імлі — за жодних обставин до нього не наближайся. — Йоганнес Струдд, провідник Туман — ворог мандрівника. У лісі він може завести людину на манівці, на морі — скерувати судно на скелі. Однак ці небезпеки — суща дрібниця в порівнянні з чудовиськами, які в ньому, бува, чигають. Ці чудовиська, яких звуть імляками, мають могутні руки й кігті, мов зерриканські кинджали, проте по-справжньому небезпечними їх робить їхнє вміння задурманювати, спантеличувати й дезорієнтувати. У багатьох випадках їм узагалі не доводиться нападати на свою жертву: вони її просто зводять з розуму або заводять на грузькі болота, а тоді тільки чекають, коли їхня здобич утопиться в каламутних водах.

Ефективні засоби · От чого люди й справді могли б повчитися в гномів, то це кремації небіжчиків. Закопувати тіла в полі — це все одно, що виходити чудовиськам назустріч із хлібом і сіллю. У кращому разі їх винюхають якісь ґулі — нажеруться й підуть собі. Та якщо на місці поховання заведеться цвинтарна баба, лиха не обберешся. — Жак де Віллепін, Оксенфуртська академія Рідко яке чудовисько має настільки доречну назву. Як можна здогадатися, ці істоти скидаються на старих, скарлючених жінок і зазвичай тиняються по цвинтарях і бойовищах. Цвинтарні баби харчуються людськими останками, а особливо полюбляють підгнилий кістковий мозок, який вихлебтують з кісток довгими, чіпкими язиками. Поївши всі трупи в околиці, цвинтарна баба починає вбивати людей і закопувати їх на цвинтарі, а далі чекає, коли їхні тіла почнуть розкладатися.

Ефективні засоби · Кажуть, шо водяні баби — то жінки утопців. Якшо то правда, то нема ніц дивного, шо вони такі злостиві стерва. — Шимгель з Мутновод Існують оповідки про те, як водяні баби й водниці удають із себе заблукалих бабусь і так заманюють мандрівників до своїх хистких халуп на мочарах. Та насправді лишень сліпець або підсліпуватий п’яндилига може сплутати огидну твань і гнилу падаль у лігві водяної баби із затишком сільської хатини, а саму бридку бабу — з безневинною бабусею. Їхні майже двометрові тіла зморщені й усипані бородавками, а шкіра має трупний колір і смердить багнюкою і рибою. Зі спин у них стирчать кістяні виростки довжиною у дві п’яді, а доповнює картину волосся, що скидається на плутанину водоростей і кігтів, яких навіть вовкулака не посоромився б.