The Witcher 3: Wild Hunt Remastered · Олія проти примар · Речі

Створює ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Інгредієнти ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Ефективні засоби · Відцурайтеся гріха! Зречіться негідних вчинків! А якщо відчуваєте, що зло от-от переважить у вашій душі, згадайте, яка доля спіткала жителів Підгороднього! Згадайте, як вони згинули від навали баргестів і покайтеся! — «Проповіді на свята й похорони» від превелебного Йомена Третоґорського Забобонні простаки стверджують, що особливо паскудні вчинки гнівлять богів, і ті насилають на грішників баргестів — примарних псів, які вночі чигають при дорогах. Навіть якби то була правда, баргестів слід боятись і грішникам, і святенникам, бо ці люті пси не перебірливі. Відьмаки рідко бувають побожними, але у баргестів вірять. Вірять вони й у те, що з’являються ці примари внаслідок трагічних подій, що сталися в минулому. Однак пов’язують появу баргестів з прокляттями й високою концентрацією злоби.

Ефективні засоби · Банші виють і верещать, і якщо ти чуєш їхній крик, то знай: уже цієї ночі ти вступиш до лав покійників. – жебрак з Дун-Даре Здавна пліткують, що банші — це духи жінок, які застрягли між світом мертвих і світом живих через якісь травматичні події. Їхні плач і завивання вважають передвістям неминучої смерті, але самі вони на живих не нападають. Найчастіше банші з’являються в подобі блідих заплаканих жінок із сухими обличчями й зморшкуватими, мов у трупів, тілами.

Ефективні засоби · Змора — це лишень докори сумління, провина, що мучить людей за кривди, яких їм не простили. Приміром, чоловік перелюбствує з розпусницями, а потім не може спати вночі. То й вигадує байки про якихось змор і привидів і базікає всячину в корчмі. – Сабін з Даля, містикиня й служителька культу пророка Лебеди.

Ефективні засоби · Під час перебування в Туссені Ґеральт стикнувся з цікавим випадком гінодендроморфізму, тобто перетворення жінки на дерево. Порізи на стовбурі цього дерева кровоточили, а коли вітер колихав його листя, було чутно тихий плач. Ґеральт розслідував цей випадок і дізнався, що для перетворення було застосовано магію (може, навіть накладено прокляття) і що воно поза всяким сумнівом було пов’язане із сумною подією з минулого жінки. Коханий Дафни, мандрівний лицар, відправився до відьми, що жила на Рисячій скелі, але так і не повернувся. Вона поринула у вічне чекання, сповнена суму й туги.

Ефективні засоби · Що ж, ніякий лицар на білому коні по цій косі все одно не видереться. А так хоч якась користь з неї буде. – останні слова Довговолоски. Усі й так знають, що історії кохання інколи завершуються трагічно. Але мало кому спаде на думку, що сумна доля може спіткати навіть казкових принцес, яким начебто судилося знов і знов переживати один і той самий щасливий кінець. І Довговолосці не поталанило стати якраз однією з таких героїнь з трагічною долею. Коли князівни виросли й Країна тисячі казок здичавіла, Довговолоска, чий принц так і не з’явився, від самотності повісилася на своїй косі. Відтоді у вежі, де вона чекала свого нареченого, оселився її привид.

Ефективні засоби · Примари нерідко залишаються прив’язаними до речей, які були їм важливі за життя, або до місця своєї смерті. В обох випадках ми маємо справу з одним чинником: потужним емоційним зв’язком, що слугує джерелом їхньої сили. — Ініґо Свонн, «За межею природного світу». Під час блукань покинутим маєтком фон Евереків Ґеральт зіткнувся з примарою жінки, що тут оселилася. Неупокоєний дух мав владу над усіма речами в будинку, а особливо — над картинами, що прикрашали стіни. Він міг вільно пересуватися між полотнами, входячи в одне й виринаючи з іншого. Спершу примара намагалася відлякати Ґеральта й змусити відмовитися від пошуків, та коли зрозуміла, що це марна справа, пішла у відкритий наступ. Бій з духом був надзвичайно складний, адже той був сповнений люті й нападав із шаленою агресивністю. Щоб встигати відбивати удари, Ґеральт змушений був діяти блискавично й не мав змоги ні віддихатися, ні сам атакувати. До того ж привид був пов’язаний з усіма картинами навколо, знов і знов відновлюючи завдяки їм сили, аж поки відьмак не розірвав цей зв’язок. Здолати примару з картини можна було лиш терпляче відбиваючи всі удари й зрідка, у слушні моменти, нападаючи. Будь-яка спроба йти в лобову атаку неминуче завершувалася смертельною контратакою.

Ефективні засоби · Людський розум такий же дикий і незвіданий, як і землі, що лежать за морями. У його глибинах таяться страхи, болісні спогади й травми. Вони чатують на межі нашої свідомості, мов хижі звірі, які чекають миті слабкості, щоб вирватися на волю і... розтерзати нас. — Артуріус Віґо, «Сутність заклять та ілюзій». Намальований світ, створений у свідомості Іріс фон Еверек, здебільшого був наповнений постатями зі спогадів, проте серед них оселилися й більш загрозливі, хижі створіння — втілення її страхів. Найнебезпечнішим з усіх був Етерник — уособлення її найглибшого жаху з обличчям її чоловіка. Етерник був схожий на Ольґерда не лише зовнішністю, а й манерою бою. На Ґеральта чатувало аж шестеро його втілень, і почвари кидалися в бій по черзі. Щойно відьмак перемагав першого, як його місце займав наступний, могутніший Етерник, і так тривало, доки усіх не було подолано. Та Ґеральт мав діяти вкрай обачно, адже навіть випадковий удар по тому, хто ще не вступив у бій, змушував його ожити й долучитися до попереднього. Зрештою найефективнішою стратегією бою із цими породженнями кошмарів виявилася влучно проведена контратака.

Ефективні засоби · То, виходить, примара — то наша Зуля? — Болько, староста Підгайного

Ефективні засоби · Забігаю досередини, зачиняю двері на засув і чую, як хтось шепоче моє ім’я. Мікк’я-яль, Мікк’я-яль! Мікк’яль, доглядач ельдберзького маяка

Ефективні засоби · — Мірко та його банда? Хто це такі? — Квартет пияк і дармоїдів. Нажлукталися пива й порішили, що як вони гуртом Білу Діву добряче виграють, то вона й ушиється. — Підслухано в полі за Новіґрадом

Ефективні засоби · Від опівнічниці віє таким безмежним смутком, таким безпорадним гнівом… Я теж їх боюся, як і всі. Та передусім мені їх дуже шкода. — Еллін Альтспарр, трубадурка Порівняно з іншими створіннями ночі — катаканами, носферату, вовкулаками тощо — опівнічниці (та їхні рідкісніші родички, темрявиці) можуть здатися не такими вже й загрозливими. Зрештою, як хтось міг би подумати, яка ж може бути загроза від блідої, зморщеної жінки в порваній сукні? Відповідь: ще й яка. Краще не намагайтеся переконатися в цьому особисто й за жодних обставин не переходьте поля й луки вночі.

Ефективні засоби · Усупереч поширеній думці, селяни роблять перерву ополудні не тому, що хочуть сховатися від палючого сонця, а щоб уникнути полудниць. — Влад Реймонд, «Селяни та їхні звичаї» В особливо спекотні літні дні, коли сонце в зеніті, іноді на полях з’являються примари, що нагадують висушених сонцем жінок у довгих білих шатах. Це полудниці — духи молодих жінок і дівчат, які загинули жорстокою смертю перед самісіньким весіллям. Ошалілі від болю й люті, вони кружляють полями в пошуках своїх зрадливих наречених або їхніх коханок, однак убивають усіх, хто не встигне від них утекти. Нерідко їх тримає в цьому світі якийсь предмет, що має для них величезну емоційну значущість. Тому якщо хтось знаходить у полі перстень чи порвану фату, підбирати таку річ не можна — треба щодуху забиратися з того місця.

Ефективні засоби · Пацієнти марили про вкриту струпами й чиряками жінку, навколо якої метушились оскаженілі щури. Заспокоїлися, коли їм подали екстракт із блекоти й маку. — Записи Йоахима фон Ґраца, лікарня Вільмеріуса в Новіґраді Коли в краю бушує моровиця, там іноді з’являється дух: привид схожий на хвору жінку, у якої розкладається й відстає від кісток плоть, а вслід за нею мчить ціла зграя щурів. Ніхто не знає, чи такі духи приносять моровицю із собою, чи вона їх лише притягує, мов світло — метеликів. Хай там як, вони явно люблять завдавати людям болю й страждань і черпають насолоду з їхніх криків і стогонів.

Ефективні засоби · Деякі люди мають поважні причини боятися власної тіні. — Сварґмітт, друїд з Ан-Скелліґу Жертвами чудовиськ зазвичай стають безневинні: спізнені торговці, легковажні дітлахи й мандрівники, яких нездорова цікавість завела в темну лісову гущавину. Та боятися хима всім їм не варто. Ці примари чіпляються лишень до винятково нікчемних індивідів, які вчинили невимовний злочин. Для всіх інших вони залишаються абсолютно непомітними. Коли ж вони таки показуються тому, кого мучать, то мають вигляд високої, зітканої з тіні людиноподібної постаті з довгими, гострими кігтями.

Ефективні засоби · У брудній порваній сукні, шкіра шматками звисає з кісток. І вона виє... наче в муках. — Одолан з Білого Саду

Ефективні засоби · Кажуть, що в найтемніших закамарках печер чаяться найжахливіші чудовиська континенту, яких дарма й пробувати здолати чи прогнати. У таких випадках єдине можливе рішення — запечатати вхід до печери й молитися, щоб ті страхіття не вирвалися назовні. Утім, один служитель Вічного Вогню дізнався, що самих по собі молитов недостатньо. У зяйливій пащі печери в Чортовому Долу з’явився дух, сама присутність якого начебто спричиняла моровицю. Зіткнувшись із настільки значною загрозою, служитель став шукати способу її позбутися — і звернувся по допомогу до відьмака.

Ефективні засоби · Перед смертю владнай усі свої справи. Попрощайся з рідними. Напиши заповіт. Попроси пробачення в тих, кого скривдив. Інакше по-справжньому цей світ не полишиш. — Пауль Вікар, знахар. Порада присмертному Духовенство та вчені споконвіку сперечаються, чи справді людські душі після смерті вирушають в інший світ, де їх чекає або вічна радість, або вічні страждання. Проте обидві групи погоджуються стосовно того, що стається з душами, які з тієї чи іншої причини лишаються в нашому світі після того, як їхні тіла роблять останній подих: вони стають примарами. Почувши їхні скорботні завивання, можна зробити резонний висновок, що такій долі не позаздриш.