The Witcher 3: Wild Hunt Remastered · Олія проти звірів · Речі

Створює ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Інгредієнти ×1 · Рецепт приготування олії для змащування меча, що запевняє додаткові ефекти в битві.

Ефективні засоби · Вибравши погожу днину, Дівчина пішла в долину, Де дерева, скелі й дебр. Глип — а там могутній вепр! «Не займай мене, — благає, — Я заручена тепер!» Але вепр жалю не знає: Ухопив дівча — і зжер. — Інґвар Качур, поет, прозаїк, перекладач Вепри — вони ж дикі кабани — і справді дикі в усіх сенсах: вони неприборкані, лихі й люті. Чимало жителів віддалених кедвенських сіл і донині вірить, що улюблена їжа вепрів — це молоді дівчата, та насправді ці звірі зазвичай утамовують голод різним корінням і жолудями. Однак рослинна дієта аж ніяк не применшує загрози, яку вони несуть. Кремезні тіла й гострі зуби цих укритих щетиною звірів ніби спеціально створені для бою. Крім того, матінка природа наділила їх двома парами ікл: верхніми «трубками» й нижніми «шаблями» — і сумарний ефект цього озброєння робить їх справжнім лісовим жахіттям і загрозою для всіх, хто в ліс заходить або там живе: хоч людей, хоч гуманоїдів, хоч для кого. А ще у вепрів тверді рила, які часто називають «хрюкалами» з огляду на звуки, які вони видають: хрюкання й рохкання, що нагадує хропіння надзвичайно огрядного чоловіка. Селяни також вірять, що вепри вкрай дратівливі й коли розлютяться, то трощать паркани й вижирають картоплю, зганяючи таким чином злість. Іноді вони ведуть самітний спосіб життя, однак зазвичай їх можна побачити в невеличких стадах по 3–5 особин.

Ефективні засоби · Киця-мура, де була? Була в Цінтрі — мед пила. Ах ти ж мура-ненажера. Це не киця, це — пантера! — традиційна народна пісенька. Пантери — небезпечні хижаки, що водяться в лісах і на рідколіссі. Вони швидкі, спритні і, як і всі коти, до біса хитрі. Там, куди ще практично не добрався міський лад життя, люди й досі вірять, що пантери — це блудні душі людей, що вмерли уві сні. За повір’ям, тіло такого мерця треба віднести в найближчий ліс і кинути там без поховання. Тоді дух-пантера покійного зможе поглинути своє тіло й відлетіти на той світ. Це переконання потрібно за всяку ціну викорінити, адже воно стає причиною епідемій холери й інших заразних хвороб, джерелом яких стають гнилі трупи. До того ж це повна нісенітниця: пантери не трупоїди й не їстимуть ніякого падла. Вони надають перевагу жвавішій і живішій здобичі, як-от оленям чи навіть людям, якщо ті не хворі й не сильно смердять.

Ефективні засоби · Хочеш знати, чому в мене такі великі лапи? Добре, поділюся секретом: я тягаю залізо. – Злий Сірий Вовк Арторіус Віґо створив Злого Сірого Вовка за подобою казкового персонажа, як і всіх інших жителів Країни тисячі казок. Колись він разом із дівчинкою в червоному каптурі та її бабусею грався з князівнами, але Казковія почала повільно занепадати, а разом з нею занепадав і Вовк. Ґеральт і Сіанна натрапили на Злого Сірого Вовка, коли той відходив від сильного похмілля й не надто бажав допомагати. Однак у нього був чарівний біб, украй потрібний нашим героям, тож вони змусили його зіграти свою роль у казці. Скінчилася ця казка так, як і завжди: Злий Сірий Вовк напав на Мисливця (роль якого грав Ґеральт), несамовито його кусав і дряпав, при цьому рани Вовка миттєво загоювалися. Далі сталося неминуче: Злого Сірого Вовка вбили й розпороли йому черево. Щоправда, цього разу з нього дістали не бабусю з онучкою, а чарівний біб.

Ефективні засоби · Е-е, а нащо мені цегла? Для нашого клімату й солома згодиться. — порося Троє поросят — наочний приклад дуже прикрого явища. Якщо кинути напризволяще добру, милу й наївну істоту, довго вона такою не залишиться. Троє поросят із Країни тисячі казок на довгі роки лишилися без нагляду Арторіуса Віґо. За той час вони цілковито здичавіли й перетворилися на трьох вепрів, які нападали на всіх, хто насмілювався наблизитися до їхньої зруйнованої домівки.

Ефективні засоби · Вибравши погожу днину, Дівчина пішла в долину, Де дерева, скелі й дебр. Глип — а там могутній вепр! «Не займай мене, — благає, — Я заручена тепер!» Але вепр жалю не знає: Ухопив дівча — і зжер. — Інґвар Качур, поет, прозаїк, перекладач Вепри — вони ж дикі кабани — і справді дикі в усіх сенсах: вони неприборкані, лихі й люті. Чимало жителів віддалених кедвенських сіл і донині вірить, що улюблена їжа вепрів — це молоді дівчата, та насправді ці звірі зазвичай утамовують голод різним корінням і жолудями. Однак рослинна дієта аж ніяк не применшує загрози, яку вони несуть. Кремезні тіла й гострі зуби цих укритих щетиною звірів ніби спеціально створені для бою. Крім того, матінка природа наділила їх двома парами ікл: верхніми «трубками» й нижніми «шаблями» — і сумарний ефект цього озброєння робить їх справжнім лісовим жахіттям і загрозою для всіх, хто в ліс заходить або там живе: хоч людей, хоч гуманоїдів, хоч для кого. А ще у вепрів тверді рила, які часто називають «хрюкалами» з огляду на звуки, які вони видають: хрюкання й рохкання, що нагадує хропіння надзвичайно огрядного чоловіка. Селяни також вірять, що вепри вкрай дратівливі й коли розлютяться, то трощать паркани й вижирають картоплю, зганяючи таким чином злість. Іноді вони ведуть самітний спосіб життя, однак зазвичай їх можна побачити в невеличких стадах по 3–5 особин.

Ефективні засоби · Знаєш оту співанку про ведмедика? Як «раптом впала шишка: в лоба дала – хлоп!» — і він через це розлютився? Більшої нісенітниці я в житті не чув. Та ведмедя навіть сокирою по лобі вгатиш — він це заледве відчує! — Янне Олдак, королівський ловчий Ведмеді всеїдні, а це означає, що в їхньому раціоні, окрім ягід, коріння й лосося, є місце також для людей. Коли ведмедям щастить поласувати людятиною, найчастіше їм перепадають мандрівники, що нерозсудливо забрели на їхню територію, або ж мисливці, для яких перемога над таким звіром часто стає мрією цілого життя. Існує кілька підвидів ведмедів: чорні, полярні й печерні — які різняться між собою насамперед забарвленням, а також розмірами й силою. У всіх них є дещо спільне: майже неперевершена здатність убивати.

Ефективні засоби · Кажуть, що собака — найкращий друг людини... Але в ці лихі часи навіть друзів краще стерегтися. — Альфред Панкрац, жебрак з Новіґрада Дехто стверджує, що кожен пес нагадує власного господаря. Собака, до якого господар ставиться добре, віддячує йому вірністю й довірою, тоді як той, до якого ставляться погано, платить тією ж монетою: на верески — гавкотом, на копняки — укусами. А оскільки поганих людей — хоч греблю гати, то й поганих собак не менше. А найгірші з них — здичавілі бродячі пси, що втратили будь-яку повагу до людей і приохотилися до крові й падалі.

Ефективні засоби · Один мій друг любив казати, що з усіма цими грифонами й василісками навкруги вовків боятися зайве... А тоді ті кляті звірюки зжерли половину його стада. — Інґвар, пастух Давним-давно вовки були повновладними господарями лісу. Батьки лякали ними дітей, та й дорослі тремтіли від самого їхнього виття. Післякон’юнкційні чудовиська не лише загнали вовків у найдикіші гущавини, а й зайняли їхнє місце в людських кошмарах. Та це не означає, що стародавні хижаки більше не становлять загрози. У вовках немає і дещиці магії, вони не дихають вогнем, не плюються кислотою, проте це зовсім не заважає їм убивати необережних подорожніх і мисливців. Особливо небезпечні варґи — лихий і несамовитий підвид вовків, — а також білі вовки, яких нині можна зустріти лише на диких височинах архіпелагу Скелліґе.